Наступність

АКТУАЛЬНІСТЬ НЕПЕРЕРВНІСТІ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ
НА ЕТАПАХ ДОШКІЛЬНОЇ ТА ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ
В СУЧАСНИХ УМОВАХ

В.Сердюк, методист РМК
КУ  «Петрівський РЦОЗО»
Реалізація принципу неперервності освіти має починатися з забезпечення наступності між першими її сходинками – дошкільною і початковою ланками. Забезпечення перспективності та наступності взаємодії між дошкільною та початковою освітою утворює простір для реалізації в педагогічному процесі закладу дошкільної освіти і початкової школи єдиної, динамічної та перспективної системи, спрямованої на розвиток, виховання і навчання старших дошкільників і молодших школярів.
Актуальність визначення умов реалізації неперервності освітнього процесу з урахування потреб, а також особливостей фізичного, психічного, соціального й духовного розвитку особистості, індивідуальних нахилів, здібностей дітей та освітніх запитів батьків назріла у зв'язку з усвідомленням невідповідностей взаємодії дошкільної й початкової ланок освіти. Ще більш актуальною вона є у період реформування освітньої галузі відповідно до Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року. Концепція віддзеркалює ті ідеї, що містяться у новому Законі України «Про освіту».
Сьогодні актуальним є вміння навчатися упродовж життя, критично мислити, ставити мету та досягати її, працювати в команді, спілкуватися в культурному середовищі.
Автори «Нової української школи» зробили правильний вибір на користь педагогіки партнерства. Тісна співпраця між учнями, учителями, батьками, які мають стати рівноправними учасниками освітнього процесу. Відповідна співпраця має бути і в закладі дошкільної освіти.
Базовий компонент дошкільної освіти спрямовує зусилля батьків, педагогів, психологів на розвиток творчого потенціалу дитини, що має свої особливості у дошкільному дитинстві, на своєчасне підтримання досягнень індивідуальної своєрідності неповторного життєвого шляху дитини, забезпечення психолого-педагогічного супроводу розвитку дитини у дошкільні роки.
Наступність забезпечує поступовий перехід від попереднього вікового періоду до нового, поєднання щойно здобутого дитиною досвіду з попереднім. З одного боку, вона передбачає спрямованість освітньої роботи в  закладі дошкільної освіти на вимоги, які будуть пред'явлені дітям в школі, а з іншого – на опору вчителя на досягнутий старшими дошкільниками рівень розвитку; на здобуті в дитсадку та сім'ї знання, навички і досвід дітей, на активне використання їх в освітньому процесі.
У Базовому компоненті дошкільної освіти та Державному стандарті початкової загальної освіти визнається пріоритетність компетентнісного підходу до розв'язання основних завдань дошкільної та початкової ланок освіти. Ці документи покликані забезпечити поетапне становлення дитячої особистості, її фізичний, пізнавальний, соціальний, естетичний розвиток, набуття нею певного практичного досвіду.
Сучасне бачення вирішення проблеми наступності полягає у створенні умов для реалізації в освітньому процесі закладів дошкільної та загальної середньої освіти єдиної, динамічної, перспективної системи особистісного творчого зростання дитини. Завдяки цьому перехід до нових умов шкільного навчання здійснюється з найменшими для дітей психологічними труднощами. При цьому забезпечується природне і комфортне їх входження в нові умови, що сприяє підвищенню ефективності освітньої діяльності.
Забезпечення дієвості такої системи має передбачати:
Налагодження взаємодії між дошкільним та загальноосвітнім навчальним закладом на основі угоди про співпрацю, у якій визначається мета співпраці, права і обов'язки дошкільного і загальноосвітнього  закладу освіти.
Обговорення, складання і затвердження щорічного плану спільної роботи між закладами  освіти.
Робота з організації наступності має проводитись педагогічними колективами спільно і системно.


З ДОСВІДУ РОБОТИ
ПЕДАГОГІЧНИХ  КОЛЕКТИВІВ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ РАЙОНУ

Батьківські збори
Педагоги Ганнівського ДНЗ "Казка" та Ганнівської ЗШ І-ІІІ ст. провели батьківські збори на тему: Готовність дитини до школи.
Обговорювали питання: адаптація дітей до школи, порівнювали результативність роботи дітей які відвідували заклад дошкільної освіти і дітей які перебували на  соціально-педагогічному патронаті. Присутні відмітили позитивні сторони відвідування дітьми закладу дошкільної освіти перед школою, звернули увагу не те, як впливає спільна робота педагогів та батьків на успіхи дитини в освіті.

СПІЛЬНІ ЗАХОДИ 
( з досвіду роботи педагогічних колективів Червонокостянтинівської ЗШ І-ІІІ та Червонокостянтинівського ДНЗ "Сонечко") 
У час реформування освіти актуальною залишається проблема співпраці дитячого садка і школи. Над розв’язанням цієї проблеми працює і наш дошкільний заклад «Сонечко», який знаходиться на території Червонокостянтинівської сільської ради.
Разом зі школою узгоджуємо навчальні плани, проводимо малі педради, спільні заняття, семінари, круглі столи. На відкриті заняття запрошуємо і батьків. Вони мають можливість не тільки спостерігати за роботою своїх дітей, а й долучитися до обговорення  важливих для них питань щодо виховання і навчання дошкільнят, одержати поради, консультації. Це дає можливість не тільки успішно реалізувати проблему дитячого садка, а й підготувати дітей до школи. За таких умов дошкільнята легше зможуть адаптуватися до нових умов навчання  у першому класі.  На даний період вони є частими гостями школи. Бувають на шкільних святах, спортивному майданчику, у музеях, а особливо із задоволенням працюють у комп’ютерному класі, де для них проводить інтерактивні заняття вихователь Гринчишина Т.В.
Відповідно до навчального плану у новому навчальному році було вже проведено три спільні заняття вихователями дошкільного закладу Дудко Н.А. та Гринчишиною Т.В. і вчителем початкових класів Баканьовою  С. В. на них були присутні батьки вихованців, директор Червонокостнтинівської ЗШ І –ІІІ ступенів Сайко С.В. та заступник з навчально – виховної роботи Катрук І. М. Вони мали змогу познайомитися із формами та методами роботи вихователів та вчителя і побачити, як дошкільнята засвоюють програмовий матеріал з різних дисциплін. 

Корисні поради батькам завжди надає і практичний психолог Червонокостянтинівської загальноосвітньої  школи І _ ІІІ ступенів Васяніна В.В. Спільно з педагогами школи та дитсадків проводить заняття із дошкільнятами.
Щорічні психолого-педагогічні обстеження дітей підтверджують результати успішної співпраці дошкільного закладу і школи.












 














З ДОСВІДУ РОБОТИ
педагогів Баштинського ДНЗ "Вербиченька" та Червонокостянтинівської ЗШ І- ІІІ ступенів  у рамках проекту   "Працюємо на майбутнє", керівник С.Круглик, вчитель Червонокостянтинівськї З Ш І - ІІІ ступенів 
https://sites.google.com/site/dnzverbicenka/spivpraca-miz-dnz-ta-znz/robota-tvorcoie-grupi  
 



КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД
С. Круглик, вчитель 
                                                 Червонокостянтинівської ЗШ І-ІІІ ступенів
Основні засади реалізації результативної складової засвоєння змісту початкової загальної освіти на прикладі технології розвивального навчання Ельконіна-Давидова
У результативній складовій кожної освітньої галузі Державного стандарту визначено  державні вимоги  до рівня загальної підготовки учнів початкової школи, які відповідають змісту і структурі предметних компетентностей.
Протягом навчання в початковій школі  учні повинні оволодіти ключовими компетентностями, що передбачають їх особистісно-соціальний та інтелектуальний розвиток, формуються на міжпредметній основі та є інтегрованим результатом  предметних і міжпредметних компетентностей. Для цього застосовують компетентнісний підхід.
Компетентнісний підхід  в освіті за системою розвивального навчання Ельконіна-Давидова здійснюється через уміння вчитися, «…як уміння знати про своє незнання, уміння виходити за межі відомого і знаходити недостатнє знання» (Г.А. Цукерман).
Які ж прояви компетентності  «уміння вчитися» можна спостерігати у вихованців?
·       Освітня самостійність, що виявляється в умінні  школяра створювати засоби для свого розвитку.
·       Освітня ініціатива – уміння вибудовувати власну освітню траєкторію, створювати необхідні для свого розвитку ситуації і реалізовувати їх.
·       Освітня відповідальність – уміння приймати рішення про готовність діяти в нестандартних умовах.
Ці прояви компетентності мають складати основу «моделі випускника» початкової школи. Основним важелем у цій роботі є забезпечення розвивального принципу навчання.
Мета розвивального навчання – становлення суб′єкта навчальної діяльності, тобто розвиток людини, яка хоче і вміє вчитися.
Як же викликати це бажання?
В системі розвивального навчання Ельконіна-Давидова розгорнуто взаємодію вчителя та учня так, аби педагогічні умови породжували дитячу ініціативність. А саме:
·       учитель заохочує дітей до не імітаційної, нерепродуктивної поведінки;
·       вчитель сприяє породженню в самих учнів гіпотез стосовно нового знання.
В.Давидов підкреслював, що специфіка навчальної діяльності полягає в засвоєнні школярами теоретичних знань на основі  загальних способів дій, в процесі чого формується теоретичний тип мислення – особливий спосіб підходу людини до розуміння речей та подій шляхом аналізу їх походження та розвитку. Саме так організована навчальна діяльність впливає на вироблення стійкого навчального інтересу, формування прогностичної оцінки (тобто уміння передбачати результати дії до самої дії), спонукає до рефлексивного контролю (усвідомлення того, чому саме так потрібно діяти, а не інакше).
Результативність такої роботи можна подати у вигляді порівняльної таблиці щодо сформованості навчальної діяльності в умовах різних систем навчання (на прикладі роботи Червонокостянтинівської школи):

Ефекти розвитку      

Клас розвивального навчання
Класи традиційного навчання
Навчально-пізнавальний інтерес
80%
46%

Прогностична оцінка
75%    

38%

Рефлексивний контроль
65%
3%
                     
Ключем до проблеми розвивального навчання в молодшому шкільному віці є, за визначенням Д. Ельконіна, зміст навчання, що включає як теоретичні, так і емпіричні знання. Для традиційної освіти емпіричні знання не є чітко сформованими, вони, як правило виявляються у практичному застосуванні теоретичних відомостей. Тоді як у розвивальному навчанні емпіричні знання мають вияв у трьох складових, що тісно поєднані між собою:
1)     порівняння предметів з обов′язковим спостереженням за ними (зовні властивості предметів);
2)     конкретизація як підбір ілюстрацій та прикладів;
3)     фіксація у словах-термінах.
Теоретичні знання в системі розвивального навчання Ельконіна-Давидова подаються теж дещо інакше, ніж у традиційному навчанні.
По-перше, вони будують внутрішні відносини і зв′язки (аналіз ролі  і функції).
По-друге, конкретизація відбувається як процес виведення із загальної основи й пояснення особливих і поодиноких проявів.
По-третє, теоретичні знання виражаються в способах розумової діяльності, а вже потім у словах-термінах.
Щоб сформувати таку особливу діяльність, у класах розвивального навчання застосовуються і  особливі форми організації роботи учнів, які розбудовують ся послідовно від загального до індивідуального діяльнісного підходу:
·       загальнокласна дискусія;
·       мікродискусія в групах;
·       конрольно-оцінювальна робота в парах;
·       самостійна робота
Колективна взаємодія на уроках, безумовно, сприяє згуртованості колективу в цілому. Тобто навчальна діяльність, організована на засадах розвивальних методик, більш згуртовує дитячий колектив, створює необхідність колективної взаємодії і прагнення допомогти, навчає вмінню приймати допомогу іншого. Тому показники розвитку колективу та особистості в умовах різних систем навчання дещо відрізняються. За спостереженнями на прикладі учнів класу розвивального навчання і їх ровесників цієї ж Червонокостянтинівської школи, що навчалися у традиційному класі, побудовано порівняльну таблицю:

Ефекти розвитку      

Клас розвивального навчання
Класи традиційного навчання
Згуртованість учнівського колективу
60%    

33%

Спрямованість на спільну працю
84%    

49%

Особистісна рефлексія
87%
25%
Неагресивність
87%
53%
Недемонстративність
94%
73%
Відсутність труднощів у спілкуванні
85%    

52%

Результативність роботи досягається завдяки формуванню комунікативної компетентності як умови соціалізації  та самовдосконалення. У традиційній системі цього можна досягти, збагативши навчання комунікативною спрямованістю форм організації навчального процесу.
Наприклад, застосування драматичних завдань, як одиниці сценічної творчості, змістом якої є смисли людських стосунків. Це завдання на реконструкцію несловесного тексту, у якому деяка словесна взаємодія стає осмисленою. Для рішення драматичного завдання  дітям необхідно погодити свої точки зору й тим самим уперше виявити їх.  Це і буде мікродискусія в групах).
Наступним кроком буде встановлення взаємин довіри між учителем та учнями, а також самими учнями. Це так зване «Активне слухання» (паузи, уточнення, перефразування, розвиток думки). Це буде загальнокласна дискусія, в яку переросла мікродискусія в групах.
Подальший крок – становлення комунікативної компетентності в ігровій діяльності (уміти будувати діалог з урахуванням ситуації та учасників спілкування, дотримуючись норм етикету, де діти вчаться встановлювати елементарні комунікативні контакти під час виконання  тих чи інших соціальних ролей у різних життєвих ситуаціях). В традиційному навчанні це  - побудова діалогів, а у розвивальному – тематична драматизація, що розбудовується в системі спеціально розроблених уроків розвитку зв′язного мовлення. (В 1 класі – система драматизованих сюжетів в процесі 27 ігрових занять, пов′язаних між собою тим, що кожне з них відбиває той чи інший етап розвитку соціально-рольової гри «Дві чаклунки». Загальна мета цих занять – введення першокласників у писемне мовлення. Наприклад, сюжети «Листоноша», «На концерті». В 2 класі – це система уроків розвитку зв′язного мовлення із ігровим сюжетом «Дівчинка Христинка та черв′ячок Балагжа», де діти в процесі рішення драматичних завдань, від гри переходять до активного обговорення та письма, як потреби у спілкуванні: ігри «»У цирку», «Усі нетямущі», «Теремок-2», «Сер Бом»).
Як результат спостереження за розвитком писемного мовлення в учнів початкових класів, що вчаться у традиційному класі і у класі розвивального навчання, суттєво відрізняються рівні писемного мовлення:
Рівні писемного мовлення 

Експериментальна група    
Контрольна група

Високий: адресоване зі смисловим завершенням мовлення
39%    

3%

Достатній:адресоване й формально завершене мовлення
9%      

17%

Середній:адресоване й незавершене мовлення       

40%    

50%

Низький: не адресоване мовлення      

12%
30%

Отже, навчання має бути розвивальним. Проте і вчителям початкових класів, і вихователям ДНЗ, і психологам потрібно правильно побудувати спільну роботу у тісній співпраці, аби цей розвиток був гармонійним і результативним.


ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДІТЕЙ ДО ШКІЛЬНОГО ЖИТТЯ - СПІЛЬНА СПРАВА ПЕДАГОГІВ І БАТЬКІВ
            С. Круглик,  вчитель                         
                                   Червонокостянтинівської  ЗШ І-ІІІ ступенів
Підготовка дитини до шкільного життя – важлива умова успішної адаптації вихованя в суттєво нових умовах соціалізації. Від того, наскільки швидко дитина адаптується до навчального середовища, до співпраці з новим педагогом, іншими дітьми, залежить її успіх в навчальній діяльності. Тривалість процесу адаптації впливає також на формування адекватної самооцінки. Нерідко причиною завищеної та заниженої самооцінки є невміння узгоджувати в процесі адаптації спільні дії вихователя дошкільного закладу, вчителя, який набирає перший клас та батьків, котрі мають і повинні  бути педагогічно обізнаними в даному питанні.
Щоразу, набираючи перший клас, сплановую свою діяльність по підготовці майбутніх першокласників до адаптації в школі, разом із ДНЗ, шкільним психологом, батьками. І реалізовую заплановане протягом року. Така робота дає можливість відстежити переваги цієї роботи, побачити і усунути можливі перешкоди. Тому хочу поділитися досвідом роботи, з якого можуть взяти інформацію як вихователі дитячих садків, так і психологи й вчителі, котрі будуть набирати перший клас.
Нерідко батьки вагаються: віддавати дитину до школи у шестирічному віці чи почекати, доки вона фізично зміцніє. Дати пораду таким батькам однозначно не можна. Все залежить від самої дитини. Педагоги, зокрема вихователі ДНЗ, вчителі, котрі будуть надбирати перший клас, психологи, що працюють з майбутніми першокласниками, мають ретельно спостерігати за такими дітьми. Переконувати батьків однозначно не варто. Можна лише дати уявлення про результати своїх спостережень за дитиною. А вирішувати вже доведеться самим батькам. Зрозуміло, що з батьками повинна постійно проводитися систематична роз′яснювальна робота у вигляді всеобучу: як спостерігати за дитиною, як розуміти психологічні зміни в дитячому організмі тощо. Хотілося б підкреслити із власного досвіду, що роботу з батьками запізно починати, коли дитині залишилося бути в дитячому садочку рік до школи. З батьками потрібно працювати набагато раніше, щоб вони встигли поетапно усвідомити свої дії і правильно допомагати дитині.
Д.Б.Ельконін, науковець в галузі розвивального навчання, чітко окреслив три ознаки психологічної готовності дітей до шкільного життя.
Перша – сформованість довільної поведінки. Друга – інтерес до оволодіння засобами й еталонами пізнавальної діяльності. Третя – перехід від егоцентризму до децентризму.
Якщо дитина психологічно готова до шкільного навчання, то це проявляється в довільній поведінці: втрата безпосередності, поява орієнтування на те, що принесе інша діяльність, емоціонально-значуща орієнтовна основа вчинку. В пізнавальній діяльності відбувається перехід від реактивної програми навчання до програми шкільних предметів. Децентризм характеризується розхитуванням уявлення дитини про абсолютність свого положення у світі речей і людей, можливостю координувати різні позиції.
Варто пам′ятати про особливості дитячої логіки, яка, за словами Ж. Піаже, «підживлює» егоцентризм:
1)    Синкретизм (намагання між усим встановити зв′язок).
2)    Нечуйність до протиріч.
3)    Перехід від часткового до часткого без звертання до загального.
Уже в дошкільному віці мають бути сформовані  психологічні новоутворення, які сприяють успішній соціалізації дитини, безболісній адаптації:
·       поява першого схематичного абрису цілісного дитячого світогляду (артифікалізм);
·       поява перших моральних інстанцій (що таке добре, що таке погано);
·       виникнення підпорядкованості мотивів (уміння стримувати свої бажання);
·       виникнення довільної поведінки;
·       виникнення особистісної свідомості (розуміння свого місця у світі дорослих).
Наведу приклад артифікалізму дитячого світогляду.
Діалог між дорослим і дитиною 6 років:
-        Звідки Сонце на небі?
-        Його, мабуть, зробили.
-        Хто?
-        Я думаю, що його зробили космонавти або льотчики.
-        А Місяць звідки?
-        Його теж зробили. Але саме космонавти.
-        Чому саме космонавти?
-        Тому що вони можуть долетіти до Місяця. Місяць вище за Сонце.
-        А зірки звідки?
-        Ії теж зробили космонавти із заліза блискучого. Потім вони його почистили.
Вчителеві майбутнього першого класу варто враховувати та заздалегідь проаналізувати із вихователем дошкільного закладу основні тенденції у розвитку психічних процесів у дошкільному віці. Важливо, щоб цю просвітницьку інформацію було донесено до батьків. Дуже результативною і корисною для педагога може стати професійна робота психолога у корекції цих психічних процесів під час індивідуальноїброботи з вихованцями.
Серед цих тенденцій є константою сприйняття, мислення і пам′ять.
Сприйняття розглядається як розвиток способів і засобів орієнтування (засвоєння сенсорних еталонів: колір, форми, фонеми рідної мови) і співвідношення відповідних предметів з цими нталонами. Завдяки еталонам сприйняття стає опосередкованим, в результаті чого відбувається перехід від суб′єктивного сприйняття до об′єктивної характеристики предмета.
Мислення є процесом переходу від наочно-дієвого (орієнтування на основі «проб та помилок») до наочно-образного та словесного (орієнтування на основі цілеспрямованих рухів, зору, та саме мисленнєве орієнтування, тобто «дитяче експериментування»).
Пам′ять має характеризуватися цілеспрямованим запам′ятовуванням з метою наступного відтворення.
Діагностика, корекція і розвиток вищезгаданих психічних процесів важлива бажана як у дошкільному віці, так і у школі.  Для цього існує багато методик і тестів. Але не всі вони дають результат.
Із  власного досвіду роботи апробовані найбільш результативні, що включають чотирифазну експрес-діагностику розумової активності (Гільбух, Коробко, Кондратенко).
v Тест фонематичного млуху (сприйняття)
v Тест копіювання безглуздих складів (мислення, сприйняття, пам′ять)
v Тест словника (мислення)
v Тест короткочаснох пам′яті та умовиводів (пам′ять та мислення)
Ці методики вдало розроблені, скомпоновані науковцями і перевірені на практиці.
(Хочу звернути увагу, що Інтернет мережа пістрявіє різними методиками. Проте педагогу, психологу потрібно бути дуже пильними, підбираючи такі дослідницькі діагностики, оскільки багато з них є авторськими і не апробованими. Окрім того, особисто виявила, що 10% поданих методик не є дієвими, або, іще гірше, наукові методики «перекручені» на чийсь розсуд. За таких обставин вони не тільки не принесуть користі, а іще можуть і нашкодити.)
Тест фонематичного слуху
Завдання:
-        Давай пограємо в школу. Ти будеш учителем, а я – учнем.Я буду повторювати яке-небудь слово. А якщо я зіб′юся, зроблю помилку і ти почуєш інше слово, плесни ось так в долоні (показати).Цим ти ніби кажеш мені про мою помилку. І далі скажеш, яке слово я сказала помилково. Якщо ж я буду весь час називати те саме слово, то коли я закінчу, скажи: «Все правильно»
-        Давай спробуємо. Слухай: рама, рама, рама, рама,рама, вікно, рама, рама».
Приклади: рама-лама; поріг-політ; коза-коса; сірка-зірка; світ-цвіт; ситий-шитий; шар-жар; шашка-чашка; гора-кора.
Тест копіювання безглуздих складів
-        Подивись, тут щось написано. Ти ще не вмієш писати, але спробуй перемалювати. Добре придивися і напиши так само на аркуші.
1.    Вел зу бот
2.    Ко рат вен
3.    Са пре веж
4.    Пкл ке баш
5.    Кот взо ли
6.    Бру то шас
7.    Тор же мур
8.    Лу кеб шан
9.    Су боз кин
10. Гор ну маж
Розумові дії, необхідні для виконання завданя:
1)    мислення: орієнтування в заданому зразку (можливе рухове, зорове або саме мисленнєве)
2)    сприйняття: виокремлення в зразку елементів з опрою на якісь наявні еталони (геометрична форма)
3)    пам′ять: фіксування в зоровій короткочасній пам′яті виокремленого елементу
Результати:
-        каракулі
-        є подібність до зразка
-        можна прочитати деякі літери
-        можна прочитати всі літери
-        кожна літера написана чітко, з нахилои, подібно до зразка
Тест словника
Завдання:
-        Уяви собі, що ти зустрівся з іноземцем, людиною з іншої країни, яка погано розуміє українську мову. І от він попросив тебе пояснити,що означає слово «велосипед». Як ти відповіси?
В наборі слів: літак, молоток, книжка, плащ, пір′я, друг, плигати.
Результати:
-        дитина не дає пояснення або пояснює неправильно;
-        дитина явно розуміє значення слова, але дає пояснення більше жестами або малюнком;
-        дитина описує предмет;
-        дитина тлумачить лексичне значення (називає родовидові ознаки)

Тест короткочасної пам′яті та умовиводів
Завдання:
-        Тобі подобається слухати різні історії? От я зараз почну маленьке оповідання, а ти спробуй добре його запам′ятати, щоб точно повторити. Слово в слово. Нічогог не долучати й не додавати. Згоден?
-        Були собі три хлопчики: Миколка, Петрик та Іванко.. Миколка нижчий за Петрика, Петрик нижчий за Іванка. Повтори!
Питання після переказу:
-        А хто ж із хлопчиків найнижчий?
Працюючи з підготовкою дитини до адаптаційного шкільного періоду, намагаюсь до вступу дітей у шкільне життя, зробити їх батьків мудрими наставниками своїх дітей, моїми активними помічниками. З досвіду роботи спостерігала за тим, що така систематична робота дає вагомий результат. Як правило, діти іще виховуються у дошкільному закладі, а у батьків уже виникає бажання готувати своїх найдорожчих чад до школи. Вони хвацько включаються не тільки в виховний процес, а і в навчальну діяльність. Нерідко така поспішність «підучити» дитину самотужки може призвести до того, що її доведеться перевчати. Щоб цього максимально уникнути, варто давати можливість батькам ставити питання, ділитися досвідом сімейного виховання та співпраці з дитиною. Наведу кілька прикладів із досвіду роботи, як це можна зробити.
Підказки для батьків
Мама
-        Вирішила навити дитину перед школою читати за літо. Але вона не називає звуки в слові по порядку.
Вчитель
Нині навчання грамоти в школі відбувається за звуковим аналітико-синтетичним методом. В основі навчання грамоти лежить не буква, а звук.
Не слід відразу завчати букви. Спочатку навчіть дошкільня виділяти звуки в словах, аналізувати звуковий склад трибуквених слів (мак, сир, рак…) за допомогою посиленої вимови кожного звука в слові. Наприклад, дорослий вимовляє «с-с-с-суп» і звертається до дитини: «Який ти чуєш перший звук у слові? А тепер послухай, який другий звук у цьому слові: «су-у-уп», третій: «суп-п-п»? Звук [п] слід вимовляти з посиленою інтонацією. Запитати у дитини, скільки всього звуків в слові, запропонувати назвати перший, другий, третій. Коли дитина навчиться послідовно виділяти кожен звук у слові, можна пропонувати їй вправи:
- якими звуками відрізняються слова «син» і «сир»?;
- придумай слово, яке б починалося на другий звук слова «мак»;
- на якому місці стоїть звук и в слові «гриб»?;
- придумай слово, в якому звук [а] стояв би на початку, в середині, у кінці
слова;
- знайди спільний звук у словах скоромовки (лелека, лелека, літаєш далеко);
- полічи звуки в словах «стіл», «вікно», «ніс», «слон».
Мама
-        Хочу пояснити дитині голосні та приголосні звуки. У дитячому садку їх вчити «співучим» та «неспівучим» звукам. Як від цього «відштовхнутись»?
Вчитель
Дорослі мають пояснити в цьому разі,  що всі звуки поділяються на голосні та приголосні. Голосні звуки [а], [е], [о], [у], [и], [і] промовляються довго, їх можна співати.
Приголосні звуки не можна співати, вони вимовляються уривчасто: г, к, х, п, т – майже без участі голосу, тобто з перещкодами. За вказівкою дорослого дитина знаходить у словах голосні та приголосні звуки, визначає на якому місці стоїть голосний, на якому – приголосний.
Мама
-        Хочу дитину знайомити з реченнями, щоб не плутала їх зі словами. Може є якесь правило про речення?
Вчитель
Ще до школи дитину слід ознайомити з реченням, не зазначаючи правил. Наприклад, поставивши на стіл іграшки, можна запропонувати дитині описати їх. Почувши вдале двослівне речення, сказати: «Яке хороше речення ти сказав про іграшку – «Ведмедик сидить». Повтори ще раз це речення. У твоєму реченні два слова. Яке перше слово? Назви його. Яке друге? Тепер я скажу речення : «Лялька спить». Скільки слів у моєму реченні? Яке перше? Яке друге? Придумай речення в якому б було три слова».
Дорослий повинен пояснити, що коли ми щось говоримо, розповідаємо, запитуємо, ми говоримо реченнями. Речення складаються із слів. У реченні може бути двоє, троє і більше слів.
Мама
-        Як правильно працювати над складами, з чого починати?
Вчитель
Після засвоєння дитиною поняття про речення дорослий повинен навчити її поділяти слова на склади, дотримуючись певної послідовності: спочатку двоскладові (мама, рама), потім трискладові (машина, малина). Пояснити, що слова поділяються на частини, склади. Скільки голосних у слові – стільки і складів. Наприклад, у слові «рама» два голосних звуки, в першому складі а, і в другому а. Промовте разом з дитиною слово по складах: «ра-ма». В слові може бути два, три і більше складів. Слід запропонувати дитині назвати двоскладові і трискладові слова, визначити послідовно перший, другий і третій склади. Розказати, що частину слів, які  не можна поділити на склади, це слово-склад, яке вимовляється відразу цілим словом : «слон», «гриб», «суп».
Мама
-        Моя дочка хоче називає друковані букви не всі правильно.
Вчитель
Після засвоєння дитиною попереднього описаного  підготовчого матеріалу слід розпочинати знайомити малюка з друкованими буквами, навчити складати відкриті (ма, шу) та закриті (ом, иш) склади, зливати приголосний з голосним.
При ознайомленні дитини зі звуками дорослим потрібно звернути увагу на артикуляцію звуків, позначених буквами. Вона допомагає дитині прочитати потрібний склад. Наприклад, потрібно прочитати склад ма. Пропонуємо підготуватись до вимови першого звука м, стиснути губи, потім до другого – широко відкрити рот. «Стули губи, подай голос, не обриваючи його, скажи а, вийде склад ма».
Після ознайомлення дитини зі складовим читанням, слід сказати їй: «Дивись на голосний звук і говори склад».
Мама
-        Бабуся навчає внука неправильно називати приголосні звуки. Як це правильно робити?
Вчитель
Для більшості дошкільників властива така помилка, як нечиста вимова звука, замість [ш], [м], н], [р] дитина вимовляє [ши], [ми], [ни], [ри]. Тому цінним прийомом є читання по черзі приголосних звуків і складу: [р] – [ри], [м – ми], [т – ти], [н – ни]. Цей прийом дасть змогу сприймати звук у його «чистому» звучанні та уникнути помилок у вимові приголосних звуків.
Бабуся
-        Скільки часу потрібно відводити в сім′ї для навчання грамоти?
Вчитель
Організоване навчання грамоти дитини в сім’ї рекомендується проводити 2-3 рази на тиждень протягом 25-30 хвилин.
Мама
Часто говориться про психологічнутготовність дитини до школи. В чому вона полягає? Яких помилок слід уникати
Вчитель
Психологічна  готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до вступу в  школу в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру.
У дошкільному віці виникають поки що  тільки задатки його перетворення в учня: бажання вчитися, стати школярем, уміння керувати своєю поведінкою і діяльністю, достатній рівень розумового розвитку й розвитку мови, наявність пізнавальних інтересів і, звичайно, знань і навичок, необхідних для шкільного навчання.
Накопичення цих передумов – непроста справа. Що ж можна і чого не можна роботи до школи?
НЕ СЛІД:                             
До приходу в школу змінювати режим життя дитини: позбавляти його денного сну, довгих прогулянок, ігор у достатній кількості.
Оцінювати все, що робить малюк, так, як слід оцінювати діяльність учня.
Проходити з дитиною програму першого класу, насильно змінюючи гру навчанням.
НЕОБХІДНО:
-прищепити дитині інтерес до пізнання навколишнього світу, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене і почуте;
- навчити долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час;
- вчити дитину слухати і чути своє оточення, поважати чужу думку, розуміти, що свої бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей - дітей і дорослих, прагнути реально оцінювати свої дії й досягнення.
Мама
Як правильно самі батьки можуть перевірити готовність дитини до школи?
Вчитель
Бажано, щоб це робив фахівець. Проте можу дати поради і батькам.
Щоб правильно організувати процедуру тестування та уникнути можливих помилок, а також перевірити себе як експериментатора:
1. Запропонуйте дитині завдання у формі спільної гри. Це дозволить зняти зайве напруження, викличе довіру до вас, зробить ситуації природнішою. Дитина може захопитися процесом і не переживатиме приводу можливих помилок та оцінки її компетентності.
2. Створіть сприятливі умови. Перевірте, чи зручно дитина сидить, чи достатньо тихо та світло в кімнаті, чи ні відволікає її щось від роботи.
3. Переконайтеся, ще дитина добре почувається (нагодована, бадьора, у міру спокійна).
4. У процесі тестування зберігайте нейтралітет: не піддавайтеся на провокаційні прохання дитини підказати або зробити завдання за неї.
5. Похваліть дитину за успішно виконане завдання, підтримайте, якщо у неї виникли сумніви.
6. Не виправляйте помилок. Закінчуйте роботу на позитивній ноті незалежно від результатів. У розв'язанні останнього завдання ви можете підказувати дитині, але бали за це завдання не ставте.
7. Давайте завдання невеликими блоками (не більше, ніж 30 хв) з перервами. Намагайтеся дотримуватися схеми: «легкі, важкі, легкі, відпочинок». У цьому випадку ви зведете до мінімуму помилки, які дитина може зробити через перенапруження.
Ви повинні пам'ятати про деякі обмеження щодо тестів:
1.Психологічні тести не мають оцінок «добре», «погано». Найбільше, що може дати тест - це можливість порівняти рівень розвитку дитини з іншими за цією ознакою, теоретично - з дітьми того самого віку та статі.
2.В основі тестів лежить вірогідність, тому висновків на 100 % робити не можна.
3.Людина - істота цілісна. Не можна виривати її окремі риси з контексту та за результатами однієї проведеної анкети робити висновок про особистість загалом.
4.Будь-який результат - це інформація, яку можна використати з різною метою. Не навішуйте ярликів («у дитини погана пам'ять»), а намагайтеся допомогти дитині розвиватися.
Тести, що пропонуються батькам
Тест 1
Дає змогу визначити, наскільки у дитини розвинені вольові звички - стійкі способи саморегуляції діяльності (трудової, навчальної) та спілкування. Вони є основою довільного запам'ятовування, уваги, навичок мислення.
1.  Чи достатньо сформовані у дитини гігієнічні навички (чистить зуби вранці, миє руки перед їжею)?
а)  робить завжди сама, без нагадування
б)  робить завжди, але інколи треба нагадувати
в)  без спеціального нагадування не робить
2.  Чи допомагає дитина вдома по господарству (миє посуд, прибирає постіль, накриває на стіл)?
а)  робить постійно
б)  робить часто
в)  робить дуже рідко
3.  Чи є у дитини стійкі навички самообслуговування (може сама собі приготувати бутерброд, одягнутися відповідно до погоди, зав'язати шарф)?
а)  є достатньою мірою
б)  є деякі
в)  немає
4. Чи вміє дитина утримувати увагу досить тривалий час (15-20 хв), коли знаходиться сама (у читанні вголос, малюванні, грі)?
а)  дуже часто вміє
б)  вміє зрідка
в)  не вміє
5.  Чи здатна дитина керувати своїми бажаннями (не їсть перед їжею цукерок, хоч вони їй доступні; не капризує, коли старші щось заборонили)?
а)  уміє достатньою мірою
б)  уміє тільки зрідка
в)  не вміє
6.  Чи вміє дитина поводитися за столом (правильно сидить, охайно їсть)?
а)  як правило, вміє
б)  вміє, але робить далеко не завжди
в)  не вміє
7.  Чи є у дитини більш-менш стійкі інтереси: слухання музики, малювання, заняття мовами, конструювання, ліплення з пластиліну?
а)  всі досить стійкі
б)  інтереси є, але весь час змінюються
в)  наявні інтереси відсутні
8.  Чи вміє дитина поводитись у суспільстві (не перебиває старших, без нагадування вітається, прощається, дякує)?
а)  вміє
б)  вміє, але інколи доводиться нагадувати
в)  не вміє
9.  Чи дотримується дитина певного режиму дня (часу прогулянки, їжі)?...

Як і чому потрібно розвивати увагу дитини
     Світлана Круглик, вчитель початкових класів        
                                              Червонокостянтинівської ЗШ І-ІІІ ступенів


Увага - це найважливіша якість, що характеризує процес відбору потрібної інформації й відкидання зайвої. Справа в тому, що в людський мозок щомиті надходять тисячі сигналів із зовнішнього світу. Якби не існувало уваги (своєрідного фільтра), то наш мозок не зміг би уникнути перевантаження.
Саме тому розвивати увагу – одне із важливих завдань педагогів. Цю роботу варто починати з раннього дитинства, коли в дошкільнят починається період свідомого формування  звичок.
Розрізняють три види уваги: мимовільна, довільна, післядовільна. Мимовільна увага виникає без будь-яких зусиль зі сторони людини, тобто вона «не ставить за мету бути уважною» (В.В. Давидов). Цей рівень уваги залежить від того, наскільки людині цікаво сконцентруватися на чомусь.
Довільна увага залежить від вольових зусиль людини. Над формуванням цього виду уваги у дітей варто працювати в дошкільних закладах з раннього дитинства, поступово збільшуючи тривалість концентрації. В цій роботі важливо «не перервати» процес формування довільної уваги, правильно його вдосконалювати. Тому робота з планування наступності між ДНЗ та початковою школою має враховувати цей аспект у  розвитку дитини. Оскільки саме від результативності даного етапу становлення уваги дошкільнят у ДНЗ залежить «міцність «фундаменту» для формування так званої післядовільної уваги» (В.В.Давидов) у школярів, які приходять до першого класу. Бо післядовільна увага також має ціленаправлений характер, хоча не вимагає особливих вольових зусиль. Вона виникає після того, як була викликана довільна увага. Після певних вольових зусиль, через деякий час дитина «входить в роботу» і починає легко, без зайвої напруги концентруватися на ній.  Післядовільна увага з’являється тоді, коли важливим для дитини стає не тільки результат роботи (як при довільній), а й сам її процес. Цей вид уваги є найпродуктивнішим.
Довільну увагу можна охарактеризувати словами «треба працювати», а післядовільну – «хочу працювати», коли людина отримує задоволення від роботи.
Хороша увага – це вміле поєднання довільної та мимовільної, вміння при необхідності активно «вмикати» довільну увагу, вміти залишатися в ній необхідний для роботи час.
Увага має певні властивості: обсяг, стійкість, концентрацію, вибірковість, розподіл, довільність. Характерною рисою уваги дитини раннього дошкільного віку є те, що вона викликається зовні привабливими предметами, подіями, людьми й залишається зосередженою доти, поки в дитини зберігається безпосередній інтерес до сприйманих об'єктів. Увага в цьому віці, як правило, рідко виникає під впливом внутрішньо поставленого завдання або міркувань, тобто фактично не є довільною.
Нижче наведемо вправи та ігри, використані в практиці роботи творчої з наступності між ДНЗ «Вербиченька» та вчителем 1 класу Круглик С.М. для розвитку уваги в різному віці. Ці вправи та ігри проводяться у дошкільному закладі, а у школі, в період адаптації першокласників, з них починає «стартувати» вчитель 1 класу.
Молодший дошкільний вік
Гра «Знайди помилку». Попередньо необхідно підготувати малюнки, де є помилки, наприклад, листя на деревах взимку, дівчинка з парасольою, тощо. Запропонуйте дитині уважно роздивитись малюнок, знайти помилки та пояснити, як має бути насправді. Завдання можна ускладнити, якщо зробити помилки менш помітними, та підключити момент змагання, тобто виконувати завдання з іншими дітьми на час (але такі змагання не підходять для невпевнених та тривожних дітей, момент часу чи конкуренції з іншою дитиною навпаки зашкодить дитині).
 Гра «Знайди такий самий предмет». Запропонуйте дитині вибрати з 4-6 кульок (згодом – інші предмети) таку саме (за кольором, розміром, малюнком) як та, що у вас у руках (це може бути кубик, фігурка з конструктора тощо). Щоб дитині було цікаво гратися, можна загадувати предмети по черзі. Спонукайте дитину до вміння співпрацювати із дорослими на рівних. Можна ускладнити гру, збільшивши кількість предметів, відмінності яких мало помітні.
Середній дошкільний вік
 Гра «Побудуй малюнок із фігур». Дитині необхідно видати набір геометричних фігур та чистий аркуш паперу. Запропонуйте уважно слухати ваші команди та переміщувати фігури відповідно до цих команд (наприклад, трикутник поклади над кругом, круг – під квадратом). У результаті повинна вийти та комбінація, яка задумана вами заздалегідь (снігова баба, ялинка та ін.).
Гра «Слухай уважно». Дитина вдвох з дорослим одночасно кажуть два різних речення (речення мають бути великими). Після цього кожен повинен відтворити те, що сказав його співрозмовник. Поступово гру можна ускладнювати, збільшуючи речення і кількість учасників, які будуть промовляти свої речення одночасно.
Старший дошкільний вік
 Гра «Виконай доручення». Запропонуйте дитині присісти, погладити лівою рукою праву ногу, після цього підвестись та підняти ліву руку. Дитина має виконати ці доручення в тому порядку, що ви назвали. Поступово кількість доручень збільшується (якщо дитина легко виконує попередні).
 Гра «Чотири стихії». В цю гру можна грати з багатьма учасниками. За командою ведучого гравці виконують певні рухи руками. «Земля» - опускають руки вниз, «вода» - витягують руки вперед, «повітря» - піднімають руки вгору, «вогонь» - роблять колові рухи руками. Ця гра розвиває увагу, пов’язану з координацією слухового та рухового аналізаторів.
Іще один аспект з питання чому ж важливо співпрацювати вихователю і вчителю, розвиваючи увагу, полягає в наступному.
 Молодший шкільний вік сприятливий для розвитку уваги. Без достатньої сформованості цієї психічної функції,  процес навчання неможливий. На уроці учитель привертає увагу учнів до навчального матеріалу, намагаючись утримати її тривалий час, переключає увагу дітей з одного виду роботи на іншу. В порівнянні з дошкільниками молодші школярі набагато уважніші. Вони здатні концентрувати увагу на нецікавих діях, але у них домінує мимовільна увага, тобто вони легко відволікаються на якісь більш вразливіші стимули (шум у класі, події за вікном, тощо). Молодші школярі можуть зосереджено займатися однією справою лише від 10 хвилин (1-2 клас) до 20 хвилин (в 4 класі).
За час молодшого шкільного віку в розвитку уваги відбуваються суттєві зміни, йде інтенсивний розвиток всіх її властивостей: особливо різко (більше ніж в 2 рази) збільшується об’єм уваги, підвищується її стійкість, розвивається вміння переключення і розподілу. Добре розвинуті властивості уваги і її організованість є факторами, які безпосередньо визначають успішність навчання в молодшому шкільному віці. Як правило, учні, які краще навчаються, мають кращі показники розвитку уваги.
Нижче наведемо вправи, які стимулюватимуть розвиток уваги молодших школярів вчителем, котрі є продовженням роботи вихователя з формування уваги дошкільників.
Гра «Зайва літера». Надайте дитині аркуш з невеличким текстом (почніть з 5-7 речень, надалі збільшуючи обсяг) та запропонуйте уважно дивитись кожне слово та викреслювати якусь літеру, наприклад, «А». Можете зробити виконання завдання на час, можете у вигляді змагань із дитиною за принципом «хто швидше», одним словом, урізноманітнити гру так, щоб дитині було весело в неї гратись. Інакше ці завдання будуть лише втомлювати дитину та не дадуть бажаного ефекту. Для ускладнення можна водночас дати завдання: якусь одну букву викреслювати, іншу обводити в коло, третю підкреслювати та ін.
Гра «Заборонені рухи». В цю гру можна грати вдвох з дитиною, але веселіше грати з декількома учасниками. Учасники гри утворюють коло. Ведучий оголошує, що всі гравці повинні повторювати  його рухи, крім одного. Як тільки руки ведучого опускаються вниз, всі повинні підняти руки догори, тобто зробити навпаки. Той, хто помилиться, стає ведучим. Є ще варіант цієї гри, коли учасники мають повторювати за ведучим усі рухи, окрім одного, забороненого, той, хто повторить заборонений рух, вибуває з гри або стає ведучим (у випадку, коли грають двоє).
Гра «Пошук предмета». Для проведення цієї гри дорослий завчасно готує декілька дрібних предметів: значок, гумку, ґудзик, каблучку та ін. Дорослий пропонує дитині уважно оглянутись навколо, добре запам’ятати обстановку в кімнаті, предмети, які в ній знаходяться. Після цього дитина виходить з кімнати. Дорослий кладе один маленький предмет на видному місці (це місце має бути таким, щоб дитина могла його побачити з висоти свого росту, тобто не класти речі на шафи чи полиці, де дитина фізично не зможе побачити предмет). Запрошуємо дитину до кімнати, де вона має знайти новий предмет.
Виконуючи такі нескладні завдання, ви не тільки гарно проведете час зі своїми вихованцями, а ще й зробите значний внесок у розвиток їхньої уваги. Слід лише пам’ятати, що ці вправи дадуть результат лише при систематичному виконанні.


Угода
про співпрацю між дошкільним і загальноосвітнім навчальним закладом

Загальноосвітній навчальний заклад ________________________(далі – школа)
у особі директора _____________________________і дошкільний навчальний заклад (далі – ДНЗ) ________________________________________________ у особі завідувача (директора)______________________________________________
уклали дану угоду.

1. Предмет угоди
Здійснення взаємодії навчальних закладів: школи і ДНЗ з метою забезпечення наступності навчально-виховного процесу, соціальної адаптації дошкільника до умов учбової діяльності в школі.

2. Мета угоди
Спільна розробка і реалізація моделей взаємодії навчальних закладів, забезпечуючи наступність:
- у програмах, ефективних педагогічних технологіях;
- формах и методах роботи педагогів з дітьми;
- здійсненні педагогічної співпраці з батьками.

3. Обов'язки сторін
3.1. ДНЗ зобов'язується:
3.1.1.Брати участь у спільних зі школою теоретичних і практичних семінарах з метою підвищення професійного рівня педагогів і забезпечення таким чином оптимального рівня якості освіти.
3.1.2.Ознайомити вихователів та інших спеціалістів, що працюють з дітьми старшого дошкільного віку, з варіантами корекції практичних умінь і навичок майбутніх першокласників.
3.1.3.Надавати батькам консультаційно-діагностичну допомогу в рішенні питань соціальної адаптації дітей до умов шкільного життя.
3.1.4.Ознайомити батьків з програмами розвитку дітей старшого дошкільного віку в умовах дошкільного закладу та першого класу школи, проводити відкриті заняття й інші методичні заходи.
3.1.5.Регулярно проводити відкриті перегляди різних видів діяльності у випускних групах дошкільного закладу для вчителів початкових класів з метою демонстрації кращих зразків педагогічних технологій і обміну досвідом.
3.1.6.Відповідно до спільного плану роботи ДНЗ і ЗНЗ проводити фізкультурно-спортивні, літературно-музичні і театралізовані свята.
3.2. Школа зобов'язується:
3.2.1.Вивчити особливості освітньої роботи з дітьми старшого дошкільного віку в умовах ДНЗ.
3.2.2.Комплектувати перші класи на диференційованій основі і забезпечити наступність в роботі на рівні початкової ланки школи.
3.2.3.Проводити протягом року консультативну і методичну роботу, спрямовану на забезпечення успішної адаптації дітей до умов школи, використовуючи взаємовідвідування, спільні семінари тощо.
3.2.4.У процесі шкільного навчання продовжити роботу по забезпеченню фізичного, психічного і емоційного благополуччя дітей, розвитку їх творчих здібностей у різних видах діяльності.
3.2.5.Спільно з спеціалістами ДНЗ обговорювати підсумки успішності випускників, причини неуспішності, проблеми адаптації.
3.2.6.Проводити відкриті уроки вчителів початкових класів для вихователів, інших спеціалістів ДНЗ з метою демонстрації кращих зразків педагогічних технологій і обміну досвідом.
3.2.7.Проводити ознайомлювальні зустрічі вчителів початкових класів з майбутніми першокласниками і їх батьками.
3.2.8.Брати участь у батьківських зборах, що проводяться в ДНЗ з питань підготовки дитини до школи.
3.2.9.Проводити у канікулярний період спільні заходи із залученням дітей старшого дошкільного віку, учнів початкових класів та їхніх батьків.

4. Строк дії угоди:
4.1. Строк дії угоди: початок: 1 вересня 20___ р.; завершення: 31 серпня 20__ р.

5. Юридичні адреси сторін
Загальноосвітній навчальний заклад ___ Дошкільний навчальний заклад

2 коментарі: